1Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.2На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,3бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші вимагали від нас радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»4Як можемо ми пісню ГОСПОДНЮ на землі чужій співати?5Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя рухи свої.6Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.7Нагадай, ГОСПОДИ, синам Едомовим день захоплення Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»[1]8Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!9Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!