1Після цього я побачив іншого ангела, що спускався з неба. Він мав велику владу, і земля була осяяна його славою.2Він закричав могутнім голосом: «„Упала! Упала велика розпусниця Вавилон!“[1] Вона стала оселею для демонів, притулком для всякого нечистого духа, притулком для всякого нечистого птаха і притулком для кожної нечистої та огидної тварини.3Вона напоїла всі народи вином своєї статевої розпусти. Царі землі вчинили з нею розпусту, і земні купці розбагатіли від її великої розкоші».4Тоді я почув інший голос із неба, який казав: «„Вийди з неї, Мій народе“,[2] щоб не бути співучасником в її гріхах і не отримати її покарання;5бо її гріхи сягають неба і Бог згадав про її злочини.[3]6Відплатіть їй, як вона відплатила іншим, удвічі відплатіть їй за її діла. І в чаші, в якій вона змішувала вам вино, змішайте їй удвічі.7Дайте їй стільки страждання й скорботи, скільки вона славилася й жила в розкоші. Бо у своєму серці вона говорить: „Я сиджу як цариця, я не вдова й ніколи не побачу горя“.8Тому одного дня прийдуть на неї покарання: смерть, скорбота й голод. Вона згорить у вогні, бо могутній Господь Бог, Який осудить її».
Плач за Вавилоном
9Коли земні царі, які чинили з нею розпусту та розкошували з нею, побачать дим її горіння, вони будуть плакати й сумувати за нею.10Злякавшись її страждання, вони стоятимуть далеко й кричатимуть: «Горе! Горе тобі, велике місто! Могутнє місто Вавилон! За одну годину прийшов твій суд!»11Земні купці будуть плакати та сумувати за нею, бо ніхто більше не купує їхніх товарів:12товарів із золота, срібла, дорогоцінного каміння, перлин, тонкого льняного полотна, порфіри, шовку й багряної тканини, усякого пахучого дерева, усяких речей зі слонової кістки, посуду з дорогих дерев, бронзи, заліза та мармуру,13а також корицю, прянощі, пахощі, мир, ладан, вино, оливкову олію, борошно, пшеницю, худобу, овець, коней, колісниць, рабів та людських душ.14Плоди, яких прагнула твоя душа, відійшли від тебе. Уся розкіш і блискучість втрачена, і ніколи вже не знайдеш їх.15Купці, які торгували цим товаром й збагатилися від неї, стануть здалека, перелякані її стражданнями. Вони будуть плакати й сумувати16кажучи: «Горе! Горе тобі, велике місто, одягнене в тонке льняне полотно, порфіру та багряницю, прикрашене золотом, дорогоцінним камінням і перлами!17Бо за одну годину таке велике багатство було зруйноване!» Кожен керманич, усі, хто подорожує на кораблі, моряки та всі, хто заробляє на життя з моря, стояли здалека.18Вони бачили дим пожежі й казали: «Чи було колись таке велике місто, як це?»19Вони посипали свої голови порохом, плакали, ридали й кричали: «Горе! Горе тобі, велике місто, де всі, хто мав кораблі на морі, збагатилися завдяки його багатству, бо за одну годину його було знищено!20Радійте з цього, небеса, святі, апостоли й пророки! Адже Бог засудив її за те, що вона зробила з вами».
Остаточна загибель Вавилону
21Тоді могутній ангел підняв великий, наче жорно, камінь і кинув у море, кажучи: «Так стрімко буде викинуте велике місто Вавилон, і вже ніколи більше його не буде.22Звуку арфістів та співаків, дударів та сурмачів більше ніколи не можна буде почути в тобі. І вже не буде в тобі жодного ремісника, жодного ремесла ніколи вже в тобі не знайдеться. І звуку від жорен вже не буде чутно в тобі.23Уже ніколи не засяє в тобі світло світильника, не пролунає голос нареченого чи нареченої. Твої купці були вельможами землі, бо твоїм чаклунством усі народи були введені в оману.24І в ньому була знайдена кров пророків, святих і всіх, хто був убитий на землі».