1Коли настав день П’ятдесятниці, усі були разом в одному місці.2Раптом почувся з неба шум, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.3І побачили щось подібне до вогняних язиків, що розділилися й зупинилися по одному на кожному з них.4І всі наповнилися Святим Духом та почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти.5А в Єрусалимі тоді знаходилися юдеї, благочестиві люди з різних народів, що під небом.6Коли почувся шум, зібрався натовп і дуже збентежився, бо кожен чув, як вони говорили його рідною мовою.7Здивовані й вражені, вони запитували: «Хіба всі ці, що говорять, не галілеяни?8Як же так сталося, що кожен із нас чує їх своєю рідною мовою?9Парфяни, мідяни та еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,10Фригії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, що поблизу Киренеї, відвідувачі з Рима,11юдеї та прозеліти, критяни та араби – усі ми чуємо, як вони говорять про великі діла Божі нашими мовами!»12Здивовані та розгублені, вони запитували одне одного: «Що це може означати?»13Інші ж глузували кажучи: «Вони напилися солодкого вина!»
Проповідь Петра в день П’ятдесятниці
14Тоді Петро, піднявшись разом з одинадцятьма, голосно промовив до них: ―Брати-юдеї та жителі Єрусалима! Щоб вам було зрозуміло, послухайте уважно мої слова!15Ці люди не п’яні, як ви думаєте: зараз лише третя година[1] дня.16Але це те, що сказав пророк Іоїл:17«В останні дні, – каже Бог, – Я виллю Духа Мого на всіх людей. Ваші сини та доньки будуть пророкувати, ваші юнаки бачитимуть видіння, і старцям вашим будуть снитися сни.18Навіть на рабів та рабинь Моїх у ті дні Я виллю Духа Мого, і вони пророкуватимуть.19Я покажу чудеса вгорі на небі та знамення внизу на землі: кров, вогонь та куряву диму.20Сонце перетвориться на темряву, а місяць – на кров, перш ніж настане великий та славний день Господній.21І кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».[2]22Ізраїльтяни, послухайте ці слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, засвідченим вам від Бога чудесами, великими ділами та знаменнями, які Бог робив через Нього посеред вас, як ви самі знаєте.23Його, призначеного згідно із задумом та передбаченням Божим, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників.24Але Бог воскресив Його, звільнивши від муки смерті, тому що не могла вона втримати Його.25Бо Давид сказав про Нього: «Я завжди бачу перед собою Господа, адже Він по правиці моїй, щоб я не похитнувся.26Тому радіє серце моє і веселиться язик мій! Також і тіло моє буде відпочивати в надії,27бо не залишиш Ти душі моєї в царстві мертвих і не дозволиш вірному Твоєму побачити тління.28Ти стежку життя мені показуєш; наповнив мене радощами перед обличчям Твоїм».[3] (Пс 15:8)29Брати, дозвольте сказати вам відверто, що патріарх Давид помер та був похований, і його гробниця збереглася серед нас донині.30Але будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому нащадка[4], якого посадить на свій престол, (Пс 131:11)31він, передбачивши майбутнє, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в царстві мертвих і тіло Його не побачить тління.32Бог воскресив Ісуса, і всі ми цьому свідки.33Він був піднесений праворуч від Всемогутнього Бога й, отримавши від Отця обітницю Святого Духа, надіслав те, що ви бачите та чуєте.34Бо Давид не піднявся до неба, але сам говорить: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,35доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».[5] (Пс 109:1)36Тому нехай весь дім Ізраїля буде впевнений у тому, що Господом та Христом зробив Бог Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли.37Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: ―Брати, що нам робити?38Петро відповів: ―Покайтеся, і кожен із вас нехай буде охрещений в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і отримаєте дар Святого Духа;39бо ця обітниця для вас, ваших дітей та всіх, хто далеко, скільки б їх не покликав Господь, Бог наш.40І багатьма іншими словами він свідчив та умовляв кажучи: ―Спасайтеся від цього непокірного роду!41Ті, що прийняли його слово, були охрещені. Того дня до учнів приєдналося близько трьох тисяч осіб.
Життя учнів
42Вони твердо тримались навчання апостолів, завжди перебували в братерському спілкуванні, ламанні хліба та молитвах.43Страх охопив кожну душу: багато чудес та знаків робилося через апостолів.44Усі віруючі були разом і все мали спільне.45Вони продавали своє майно та маєтки й роздавали кожному за його потребою.46Щодня вони продовжували зустрічатися разом у Храмі, а вдома ламали хліб та споживали їжу з радістю й щирістю в серці,47прославляючи Бога й маючи прихильність усього народу. А Господь щодня додавав до них тих, кого спасав.