1Тим часом прийшли з Юдеї деякі люди та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».2Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.3Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.4Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.5Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що язичників потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.6Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.7Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.8І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.9Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.10То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?11Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».12Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.13Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!14Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.15І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:16„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,17щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це[1]18і Якому відомо все споконвіку“.19Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.20Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.21Бо Закон Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
Лист до братів-язичників
22Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.23Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!24Оскільки ми почули, що деякі люди, які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,25ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,26людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.27Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.28Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:29утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»30Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.31Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.32Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.33Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.34Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.[2]35Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими братами навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
Павло та Варнава розділяються
36Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».37Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.38А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.39Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;40Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.41Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.