1Отже, перший Завіт мав настанови щодо служіння в земному Святилищі.2Було встановлено Оселю, і в її першому відділенні були світильник та стіл із хлібами покладання; це відділення називалося«Святе місце».3За другою завісою Оселі було відділення, яке називалося«Святая Святих».4Воно мало золоту кадильницю й ковчег Завіту, покритий золотом з усіх боків, в якому була золота посудина з манною, посох Аарона, що розцвів, і таблиці Завіту.5Над ковчегом були херувими слави, що отінювали кришку примирення. Однак зараз не час це обговорювати докладно.6Відколи все було так влаштовано, священники завжди входять у перше відділення Оселі, звершуючи служіння.7А до другого відділення раз у рік заходив лише первосвященник, і не без крові, яку він приносив за себе й за гріхи, які люди скоїли через незнання.8Цим Святий Дух показує, що шлях до Святая Святих не відкритий, доки дійсна[1] перша Оселя.9Це є приклад для теперішнього часу, який вказує на те, що принесені дари та жертви не можуть зробити досконалим сумління[2] того, хто служить.10Вони пов’язані лише з їжею, питтям, різними ритуальними обмиваннями та настановами щодо тіла, встановленими до часу нового порядку.
Кров Христа
11Але коли Христос прийшов як Первосвященник благ, які зараз маємо, через величнішу й досконалішу нерукотворну Оселю, яка не є частиною цього творіння,12Він увійшов не з кров’ю козлів і телят, але раз і назавжди увійшов до Святая Святих із власною кров’ю, отримавши таким чином вічне визволення.13Бо якщо кров козлів, телят і попіл телиці, посипані на тих, хто нечистий, освячують їх, даючи їм чистоту тіла,14то наскільки більше кров Христа, Який через вічного Духа приніс Себе непорочним Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми могли служити живому Богу!15Саме тому Христос і є Посередником Нового Завіту, щоб покликані могли отримати обіцяний вічний спадок тепер, коли Він помер як викуп, щоб звільнити їх від провин, скоєних проти першого Завіту.16Бо де заповіт[3], там необхідно, щоб була смерть того, хто його уклав.17Оскільки заповіт дійсний лише після його смерті, він не набуває чинності, поки той, хто уклав заповіт, живе.18Ось чому навіть перший Завіт не був встановлений без крові.19Адже коли Мойсей проголосив усі заповіді Закону всьому народові, він узяв кров телят і козлів разом із водою, червоною вовною та гісопом і окропив книгу та весь народ.20Він сказав: «Це кров Завіту, якого Бог наказав вам дотримуватися».[4]21Також він окропив кров’ю Оселю й всі речі для служіння.22Згідно із Законом майже все очищується кров’ю, і без пролиття крові не може бути прощення.23Тож якщо було необхідно, щоб подоби небесних речей очищалися саме так, то самі небесні речі потребують кращих жертв.24Бо Христос не зайшов до рукотворної Святині, зробленої на зразок справжньої, але Він увійшов у саме небо, щоб тепер з’явитися для нас перед обличчям Бога.25І Він увійшов у небо не для того, щоб приносити Себе знову й знову, як первосвященник щороку входить до Святая Святих, із чужою кров’ю.26Інакше Йому довелося б страждати багато разів від створення світу. Але тепер, наприкінці віків, Він з’явився один раз, щоб покласти край гріху Своєю жертвою.27І як людям призначено померти один раз, а після цього суд,28так і Христос один раз був принесений у жертву, щоб понести гріхи багатьох. Він з’явиться вдруге не для того, аби взяти на Себе гріх, а щоб принести спасіння тим, хто чекає на Нього.