1Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, скиньмо всякий тягар і гріх, який так легко нас обплутує, і з наполегливістю біжімо в змаганні, яке нам визначено,2уважно дивлячись на Ісуса, Засновника[1] та Вдосконалювача віри, Який заради належної Йому радості перетерпів муки хреста, незважаючи на ганьбу, і сів праворуч від Божого престолу.3Тож подумайте про Того, Хто витерпів таку ворожість грішників, щоб ви не втомлювались і не падали духом.
Бог – наш Отець
4Ви ще не чинили опору до крові у боротьбі з гріхом.5Ви зовсім забули слова підбадьорення, звернені до вас як до синів: «Сину мій, не нехтуй картанням Господнім і не дратуйся через Його докори,6адже кого Господь любить, тому й докоряє, як батько синові, який йому любий».[2]7Зносьте труднощі, адже Бог ставиться до вас як до Своїх синів. Хіба є такий син, якого б не карав батько?8А якщо ви залишаєтесь без покарання, якого всі Божі діти зазнають, тоді ви незаконні діти, а не справжні сини.9Крім того, якщо ми цінували й поважали земних батьків, які карали нас, то наскільки ж більше ми повинні підкорятися Отцеві духів, щоб жити?10Бо вони протягом короткого часу карали нас так, як їм здавалося правильним. Коли ж нас карає Бог, це йде нам на користь, щоб ми мали участь у Його святості.11Жодне покарання зараз не здається радістю, але смутком. Однак згодом навченим через покарання приносить мирний плід праведності.12Тому зміцнюйте свої опущені руки й знесилені коліна13і«випряміть стежки для ваших ніг»,[3] щоб кульгавий не відхилився, а, навпаки, був зцілений.
Попередження та заохочення
14Прагніть жити з усіма в мирі та у святості, без яких ніхто не побачить Господа.15Дивіться, щоб нікому не бракувало Божої благодаті й щоб не проріс жоден гіркий корінь, який би завдав шкоди та через це осквернив багатьох.[4]16Пильнуйте, щоб ніхто не був розпусником або нечестивим, як Ісав, який за миску їжі продав своє первородство.17Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшлося вже місця для покаяння, хоча він і шукав його зі сльозами.18Ви не прийшли до гори Синай, до якої можна доторкнутися, яка палає вогнем, окутана хмарою, темрявою та бурею.19Ви не почули звуку сурми чи голосу, що промовляє слова так, що, почувши їх, люди благали, щоб їм більше не говорили,20бо вони не могли витримати того, що було наказано: «Якщо навіть тварина торкнеться гори, її треба закидати камінням».[5]21Це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я переляканий і тремчу від страху».[6]22Але ви наблизилися до гори Сіон, до міста живого Бога – небесного Єрусалима, до безлічі ангелів у радісному зібранні,23до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога, Який є Суддею для всіх, до духів праведників, що стали досконалими,24до Ісуса – Посередника Нового Завіту, і до крові для кроплення, яка промовляє краще, ніж кров Авеля.25Дивіться, щоб ви не відвернулися від Того, Хто говорить. Бо якщо не уникнули покарання ті, що відвернулися від того, хто говорив на землі, то наскільки більше будемо покарані ми, якщо відвернемося від Того, Хто говорить із неба?26Його голос тоді захитав землю, але тепер Він пообіцяв кажучи: «Ще раз Я захитаю, і не тільки землю, але й небо».[7]27Слова«ще раз» означають заміну того створеного, що його можна похитнути, на непохитне, щоб воно перебувало завжди.28Отже, оскільки ми отримуємо непохитне Царство, будьмо вдячні й радо служімо Богові з побожністю й страхом,29бо«наш Бог – нищівний вогонь».[8]