1Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять із ними.2Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.3Але ці жертви є щорічним нагадуванням про гріхи,4бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.5Тому Христос, приходячи у світ, каже: «Не забажав Ти ані жертви, ані дару, але приготував Мені тіло.6Ні цілопалення, ні жертви за гріх Ти не вимагав.7Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене. Я бажаю виконати Твою волю, Боже“».[1] (Пс 39:7)8Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні жертв за гріх Ти не бажав і не був задоволений ними», хоча вони й приносилися відповідно до Закону.9Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.10Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.11Кожен священник щодня стоїть та виконує своє служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.12Але Христос, принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,13і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.14Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.15Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:16«Ось Завіт, який Я укладу з ними після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхні серця і напишу його в їхньому розумі».[2]17Потім Він додає: «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадуватиму».[3]18А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
Заклик до наполегливості у вірі
19Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих20новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,21і маючи Великого Священника над Домом Божим,22наближаймося до Бога зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.23Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.24Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,25не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.26Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,27а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів Божих.28Бо хто порушував[4] Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.29Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?30Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Мені належить помста і відплата»[5] і знову: «Господь судитиме Свій народ».[6] (Пс 134:14)31Страшно потрапити в руки живого Бога!32Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, сповнену страждань,33коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.34Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі[7].35Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.36Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.37Бо«ще трохи, і Той, Хто має прийти, прийде й не забариться.38Але Мій праведник житиме вірою, і якщо він відступить, Моя душа його не вподобає».[8]39Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.