Römer 9 | Новий Переклад Українською

Печаль Павла за Ізраїль

1 Я кажу правду в Христі, не обманюю, і моє сумління підтверджує це через Святого Духа: 2 у мене в серці велика печаль і невпинний біль. 3 Адже я бажав би бути проклятим і відлученим від Христа заради моїх братів, моїх рідних за тілом, 4 тобто за народ Ізраїлю. Їм належить усиновлення, слава, заповіти, законодавство, служіння та обітниці. 5 Їхніми є патріархи й від них за тілом Христос – Бог над усіма, благословенний навіки! Амінь.

Як Бог обирає

6 Але це не означає, що Слово Боже не збулося. Адже не всі, хто походить з Ізраїлю, – це Ізраїль. 7 І не всі нащадки Авраама є його дітьми. Бо написано: «Через Ісаака буде названо тобі нащадка».* 8 Тобто не тілесні діти є дітьми Божими, а діти обітниці вважаються нащадками. 9 Бо ось якими були слова обітниці: «У призначений час Я повернуся, і у Сарри буде син».* 10 І не тільки це, але й Ревека отримала обітницю, завагітнівши від нашого батька Ісаака. 11 Бо коли близнюки ще не народилися й не зробили нічого доброго чи поганого (щоб намір Божий у вибранні залишився 12 не від учинків, але від Того, Хто кличе), їй було сказано: «Старший служитиме молодшому».* 13 Як написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».* 14 Що тоді скажемо? Невже Бог несправедливий? Зовсім ні! 15 Бо Він каже Мойсеєві: «Я помилую того, кого хочу помилувати, і зглянуся над тим, над ким хочу зглянутись».* 16 Отже, це залежить не від того, хто хоче, і не від того, хто біжить, а від Божої милості. 17 Бо Писання говорить фараонові: «Я поставив тебе для того, щоб показати через тебе Мою силу й щоб ім’я Моє звіщалося по всій землі».* 18 Отже, Бог милує, кого хоче, і, кого хоче, робить черствим. 19 Хтось мені скаже: «Чому тоді Він звинувачує? Бо хто здатний противитися Його волі?» 20 Але хто ти, людино, щоб сперечатися з Богом? Чи виріб скаже тому, хто його створив: «Чому ти зробив мене таким?»* 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб із тієї ж глини зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу – для звичайного? 22 А що, коли Бог, бажаючи проявити Свій гнів і виявити Свою силу, з великим терпінням щадив посудини гніву, підготовлені до знищення, 23 щоб виявити багатство Своєї слави посудинам Його милосердя, які Він заздалегідь підготував до слави, – 24 нам, покликаним не тільки з-поміж юдеїв, але й з-поміж язичників? 25 Як сказав у Осії: «Я назву Моїм народом не Мій народ і нелюбу – улюбленою»,* 26 а також: «Там, де їм було сказано: „Ви не Мій народ“, їх будуть називати синами живого Бога».* 27 Ісая проголошує про Ізраїль: «Навіть якщо кількість синів Ізраїля буде як морського піску, врятований буде лише залишок. 28 Бо Господь швидко та остаточно виконає Своє Слово на землі».* 29 І як сказав Ісая раніше: «Якби Господь Воїнств не залишив нам нащадка, ми б стали як Содом й були б подібні до Гоморри».*

Невіра Ізраїлю

30 Що тоді скажемо? Язичники, які не прагнули праведності, здобули її – праведність, яка походить від віри. 31 А Ізраїль, який шукав Закону праведності, не досягнув цього. 32 Чому? Тому що вони шукали не вірою, а ділами Закону. Вони спіткнулися об камінь спотикання. 33 Як написано: «Ось я кладу на Сіоні Камінь спотикання і Скелю падіння, і той, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».*