1Ein Gebet von Mose, dem Mann Gottes. HERR, solange es Menschen gibt, bist du unsere Zuflucht!2Ja, bevor die Berge geboren wurden, noch bevor Erde und Weltall unter Wehen entstanden, warst du, o Gott, schon da. Du bist ohne Anfang und Ende.3Du lässt den Menschen wieder zu Staub werden. »Kehr zurück!«, sprichst du zu ihm.4Tausend Jahre sind für dich wie ein einziger Tag, der doch im Flug vergangen ist, kurz wie ein paar Stunden Schlaf.5Du reißt die Menschen hinweg, sie verschwinden so schnell wie ein Traum nach dem Erwachen. Sie vergehen wie das Gras:6Morgens sprießt es und blüht auf, doch schon am Abend welkt und verdorrt es im heißen Wüstenwind.7Ja, durch deinen Zorn vergehen wir, schnell ist es mit uns zu Ende!8Unsere Schuld liegt offen vor dir, auch unsere geheimsten Verfehlungen bringst du ans Licht.9Dein Zorn lässt unser Leben verrinnen – schnell wie ein kurzer Seufzer ist es vorbei!10Unser Leben dauert siebzig, vielleicht sogar achtzig Jahre. Doch alles, worauf wir stolz sind, ist nur Mühe, viel Lärm um nichts! Wie schnell eilen die Jahre vorüber! Wie rasch schwinden wir dahin!11Doch wer kann begreifen, wie gewaltig dein Zorn ist? Wer fürchtet sich schon davor?12Mach uns bewusst, wie kurz das Leben ist, damit wir unsere Tage weise nutzen!13HERR, wende dich uns wieder zu! Wie lange soll dein Zorn noch dauern? Hab Erbarmen mit uns, wir sind doch deine Diener!14Schenke uns deine Liebe jeden Morgen neu! Dann können wir singen und uns freuen, solange wir leben!15So viele Jahre litten wir unter Not und Bedrückung; lass uns nun ebenso viele Jahre Freude erleben!16Zeige uns, wie machtvoll du eingreifst; auch unsere Kinder sollen deine mächtigen Taten sehen!17HERR, unser Gott! Zeige uns deine Güte! Lass unsere Mühe nicht vergeblich sein! Ja, lass unsere Arbeit Früchte tragen!
Новий Переклад Українською
1Той, хто живе під покровом Всевишнього, у тіні Всемогутнього спочиватиме.2Скажу ГОСПОДЕВІ: «Пристановище моє й твердиня моя – Бог мій, на Нього я надію покладаю».3Адже Він визволить тебе від тенет людолова й від згубної моровиці.4Мов птах, вкриє тебе Своїм пір’ям, і під крилами Його спочиватимеш безпечно. Щит великий і обладунок – істина Його.5Не будеш боятися жаху нічного, ані стріли, що вдень летить,6ані моровиці, що в пітьмі ходить, ані пошесті, що спустошує опівдні.7Впаде поруч із тобою тисяча ворогів, і десять тисяч – праворуч від тебе, але до тебе вони не наблизяться.8Тільки очима своїми будеш дивитися й побачиш покарання нечестивих.9Оскільки ти ГОСПОДА – притулок мій, Всевишнього – зробив пристановищем своїм,10не спіткає тебе лихо й хвороба не наблизиться до твого шатра.11Бо Він ангелам Своїм про тебе накаже, щоб оберігали тебе на всіх твоїх дорогах.12Вони понесуть тебе на своїх долонях, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь.13На лева й на кобру наступиш, розтопчеш молодого лева й змію.*14«За те, що він полюбив Мене, врятую його, піднесу його, бо він пізнав ім’я Моє.15Коли він покличе Мене, Я відповім йому, у біді з ним буду, визволю його й прославлю.16Довголіттям насичу його й з’явлю йому Моє спасіння».
Diese Website verwendet Cookies, um Ihnen die bestmögliche Nutzererfahrung bieten zu können.