Psalm 49 | Einheitsübersetzung 2016

Vergänglichkeit des Menschen und seine Aufnahme bei Gott

1 Für den Chormeister. Ein Psalm der Korachiter. 2 Hört dies an, ihr Völker alle, vernehmt es, alle Bewohner der Welt, 3 ihr Leute aus dem Volk und vom Adel, Reiche und Arme zusammen! 4 Mein Mund spreche weise Worte; was mein Herz ersinnt, sei voller Einsicht. 5 Ich wende mein Ohr einem Sprichwort zu, ich enthülle mein Rätsel beim Leierspiel. 6 Warum soll ich mich in bösen Tagen fürchten, wenn mich die Schuld meiner Tritte umgibt? 7 Sie verlassen sich ganz auf ihren Besitz und rühmen sich ihres großen Reichtums. 8 Doch kann keiner einen Bruder auslösen, an Gott für ihn ein Sühnegeld zahlen 9 - für ihr Leben ist jeder Kaufpreis zu hoch, für immer muss man davon abstehn -, 10 dass man auf ewig weiterlebt und niemals das Grab schaut. 11 Denn man sieht: Weise sterben; / gemeinsam gehen Tor und Narr zugrunde und lassen andern ihren Reichtum. 12 Sie meinen, ihre Häuser bestehen auf ewig, / ihre Wohnungen von Geschlecht zu Geschlecht, nannten sie auch Länder nach ihrem Namen.* 13 Doch der Mensch bleibt nicht in seiner Pracht; er gleicht dem Vieh, das verstummt. 14 So geht es denen, die auf sich selbst vertrauen, und nach ihnen denen, die sich in großen Worten gefallen. [Sela] 15 Sie sind in die Unterwelt gesetzt wie Schafe. / Es weidet sie der Tod. Es herrschten über sie Redliche am Morgen. Und ihr Fels ist da, um die Unterwelt schwinden zu lassen von seiner Wohnung.* 16 Doch Gott wird mich auslösen aus der Gewalt der Unterwelt, ja, er nimmt mich auf. [Sela] 17 Lass dich nicht beirren, wenn einer reich wird und die Herrlichkeit seines Hauses sich mehrt; 18 denn im Tod nimmt er das alles nicht mit, seine Herrlichkeit steigt nicht mit ihm hinab. 19 Preist er sich im Leben auch glücklich: Man lobt dich, weil du es dir wohl sein lässt, 20 so muss er doch zur Schar seiner Väter hinab, die das Licht nicht mehr erblicken. 21 Der Mensch in Pracht, doch ohne Einsicht, er gleicht dem Vieh, das verstummt.

Новий Переклад Українською

1 Псалом Асафів. Бог богів – ГОСПОДЬ! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу. 2 Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві. 3 Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує. 4 Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом: 5 «Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві». 6 І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! Села 7 «Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог. 8 Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною. 9 Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар. 10 Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів. 11 Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною. 12 Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює. 13 Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів? 14 Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці. 15 Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш». 16 Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити? 17 Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе? 18 Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку. 19 Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи. 20 Сидиш на суді, намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне. 21 Ти чинив це, а Я мовчав, тому уявив ти собі, що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю звинувачення перед очима твоїми. 22 Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав вас, і не буде кому врятувати. 23 Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу правди, покажу Я спасіння Боже».

Psalm 49 | Einheitsübersetzung 2016 Новий Переклад Українською

Vergänglichkeit des Menschen und seine Aufnahme bei Gott