Psalm 106 | Einheitsübersetzung 2016

Sündenbekenntnis Israels angesichts seiner Geschichte

1 Halleluja! Dankt dem HERRN, denn er ist gut, denn seine Huld währt ewig. 2 Wer kann die großen Taten des HERRN erzählen, all seinen Ruhm verkünden? 3 Selig, die das Recht bewahren, die Gerechtigkeit üben zu jeder Zeit. 4 Gedenke meiner, HERR, in Gnade für dein Volk, such mich heim mit deiner Hilfe, 5 dass ich das Glück deiner Erwählten schaue, / mich freue an der Freude deines Volkes, dass ich zusammen mit deinem Erbe mich rühme! 6 Wir haben gesündigt mit unseren Vätern, wir haben Unrecht getan und gefrevelt. 7 Unsere Väter in Ägypten begriffen deine Wunder nicht, / gedachten nicht der vielen Erweise deiner Huld und waren widerspenstig am Meer, am Roten Meer. 8 Er aber hat sie um seines Namens willen gerettet, um seine Macht zu bekunden. 9 Er drohte dem Roten Meer, da wurde es trocken, er führte sie durch die Fluten wie durch die Wüste. 10 Er rettete sie aus der Hand derer, die sie hassten, er erlöste sie aus der Hand des Feindes. 11 Ihre Bedränger bedeckte das Wasser, nicht einer von ihnen blieb übrig. 12 Da glaubten sie seinen Worten, da sangen sie seinen Lobpreis. 13 Doch sie vergaßen schnell seine Taten, wollten auf seinen Ratschluss nicht warten. 14 Sie gierten voll Gier in der Wüste, sie versuchten Gott in der Öde. 15 Er gab ihnen, was sie verlangten, dann aber sandte er ihnen die Schwindsucht. 16 Sie wurden im Lager eifersüchtig auf Mose und auf Aaron, den Heiligen des HERRN. 17 Die Erde tat sich auf und verschluckte Datan, sie bedeckte die Rotte Abirams. 18 Feuer verbrannte die Rotte, Flammen verzehrten die Frevler. 19 Sie machten am Horeb ein Kalb und warfen sich nieder vor dem Gussbild. 20 Die Herrlichkeit Gottes tauschten sie ein gegen das Abbild eines Stieres, der Gras frisst. 21 Sie vergaßen Gott, ihren Retter, der einst in Ägypten Großes vollbrachte, 22 Wunder im Land Hams, Furcht erregende Taten am Roten Meer. 23 Da sann er darauf, sie zu vertilgen, wäre nicht Mose gewesen, sein Erwählter. Der trat vor ihn in die Bresche, seinen Grimm abzuwenden vom Vernichten. 24 Sie verschmähten das köstliche Land, sie glaubten nicht seinem Wort. 25 Sie murrten in ihren Zelten, hörten nicht auf die Stimme des HERRN. 26 Da erhob er gegen sie seine Hand, um sie niederzustrecken in der Wüste, 27 ihre Nachkommen niederzustrecken durch die Nationen, sie in alle Länder zu zerstreuen. 28 Sie hängten sich an den Baal-Pegor und aßen Opfer für Tote. 29 Sie erbitterten Gott mit ihren Taten, da brach unter ihnen eine Plage aus. 30 Pinhas trat hin und legte Fürsprache ein, da wurde der Plage Einhalt geboten. 31 Das wurde ihm angerechnet als Gerechtigkeit von Geschlecht zu Geschlecht für alle Zeiten. 32 Sie erzürnten Gott an den Wassern von Meriba, ihretwegen erging es Mose übel. 33 Denn sie waren widerspenstig gegen seinen Geist und er redete unbedacht mit seinen Lippen. 34 Sie rotteten die Völker nicht aus, wie der HERR es ihnen befohlen. 35 Sie vermischten sich mit den Völkern und lernten von ihren Taten. 36 Sie dienten deren Götzen, sie wurden ihnen zur Falle. 37 Sie brachten ihre Söhne und Töchter dar als Opfer für die Dämonen. 38 Sie vergossen unschuldiges Blut, das Blut ihrer Söhne und Töchter, die sie den Götzen Kanaans opferten. So wurde das Land durch Blutschuld geschändet. 39 Sie wurden durch ihre Taten unrein und brachen mit ihrem Tun die Treue. 40 Der Zorn des HERRN entbrannte gegen sein Volk, Abscheu empfand er gegen sein Erbe. 41 Er gab sie in die Hand der Völker und die sie hassten, beherrschten sie. 42 Ihre Feinde bedrängten sie, unter ihre Hand mussten sie sich beugen. 43 Viele Male hat er sie befreit, / sie aber blieben widerspenstig bei ihren Beschlüssen und versanken in ihrer Schuld.* 44 Da sah er auf ihre Drangsal, als er auf ihr Schreien hörte, 45 er gedachte ihnen zuliebe seines Bundes und ließ es sich gereuen gemäß der Fülle seiner Huld. 46 Er ließ sie Erbarmen finden bei allen, deren Gefangene sie waren. 47 Rette uns, HERR, unser Gott, und sammle uns aus den Völkern, damit wir deinem heiligen Namen danken und uns in deinem Lobpreis rühmen! 48 Gepriesen sei der HERR, der Gott Israels,/ von Ewigkeit zu Ewigkeit. Alles Volk soll sprechen: Amen. Halleluja!

Новий Переклад Українською

1 Славте ГОСПОДА, бо Він добрий, бо милість Його навіки! 2 Нехай скажуть це викуплені ГОСПОДОМ, ті, кого Він визволив від руки ворога 3 й зібрав із різних земель – зі сходу, заходу, з півночі й від моря. 4 Вони блукали в пустелі, дорогою в дикій землі, не знаходили там ні міста, ні поселення. 5 Були голодні й спраглі, виснажилися в них душі їхні. 6 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 7 І повів їх шляхом прямим, щоб привести у місто, де будуть вони мешкати. 8 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських, 9 бо задовольнив Він душу спраглу й душу голодну наситив добром. 10 Вони сиділи в темряві й тіні смерті, закуті гнітом і залізом, 11 за те, що повстали проти слів Бога й знехтували порадою Всевишнього. 12 Він упокорив серця їхні працею тяжкою, вони спіткнулися, і ніхто не допомагав. 13 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 14 І вивів їх із темряви й тіні смерті, і розірвав їхні кайдани. 15 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських, 16 бо зламав Він двері бронзові й розбив засуви залізні. 17 Нерозумні, через шлях беззаконь і гріхів своїх вони були пригнічені. 18 Будь-яка їжа стала гидкою душам їхнім, і підступили вони до воріт смерті. 19 Тоді заволали вони до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань. 20 Послав Своє слово й зцілив їх, і визволив їх від погибелі. 21 Нехай дякують ГОСПОДЕВІ за милість Його й чудеса Його для синів людських, 22 і нехай приносять жертви подяки й сповіщають про діяння Його з вигуками радості. 23 Ті, хто виходить у море на кораблях, промишляють у великих водах, 24 бачили діяння ГОСПОДА й чудеса Його в глибині. 25 Він сказав – і піднявся вітер штормовий, здійняв високо хвилі. 26 Вони підняли кораблі до небес і скинули в безодню – душа моряків розтала через те лихо. 27 Кружляють, хитаються вони, немов п’яні, і вся мудрість їхня щезла. 28 Тоді заволали до ГОСПОДА у своїй скорботі, і Він визволив їх від їхніх страждань. 29 Він перетворив вітер штормовий на тишу, і замовкли морські хвилі.* 30 Тоді моряки зраділи, що стихли хвилі, і Він привів їх до бажаної пристані. 31 Нехай славлять ГОСПОДА за милість Його й чудеса Його для синів людських. 32 Нехай величають Його в зібранні народу й на засіданні старійшин нехай прославляють Його. 33 Він перетворює ріки на пустелю й джерела води – на спраглу землю, 34 землю родючу – на солончак за злі вчинки тих, хто живе на ній. 35 Він перетворює пустелю на болотистий став і землю висохлу – на джерела води. 36 І поселяє там голодних, і вони будують місто для мешкання, 37 засівають поля й насаджують виноградники, що приносять рясний врожай. 38 Він благословляє їх, і вони розмножуються вельми, і худоба в них не убуває. 39 Та коли зменшуються числом і поникають вони через утиск, лихо й журбу, 40 Він виливає презирство на шляхетних мужів, і блукають вони в пустелі, де немає дороги. 41 А бідного Він підіймає із приниження і родину його робить численною, як отара овець. 42 Побачать це праведники й зрадіють, а кожен беззаконник стулить свої вуста. 43 Хто мудрий, нехай збереже ці слова й зрозуміє милість ГОСПОДА.

Psalm 106 | Einheitsübersetzung 2016 Новий Переклад Українською

Sündenbekenntnis Israels angesichts seiner Geschichte