Apostelgeschichte 8 | Einheitsübersetzung 2016

Verfolgung und Zerstreuung der Urgemeinde

1 Saulus aber war mit seiner Ermordung einverstanden. An jenem Tag brach eine schwere Verfolgung über die Kirche in Jerusalem herein. Alle wurden in die Gegenden von Judäa und Samarien zerstreut, mit Ausnahme der Apostel. 2 Fromme Männer bestatteten Stephanus und hielten eine große Totenklage für ihn. 3 Saulus aber versuchte, die Kirche zu vernichten; er drang in die Häuser ein, schleppte Männer und Frauen fort und lieferte sie ins Gefängnis ein. 4 Die Gläubigen, die zerstreut worden waren, zogen umher und verkündeten das Wort.

DIE KIRCHE IN JUDÄA UND SAMARIEN

Philippus als Missionar in Samaria

5 Philippus aber kam in die Hauptstadt Samariens hinab und verkündete dort Christus. 6 Und die Menge achtete einmütig auf die Worte des Philippus; sie hörten zu und sahen die Zeichen, die er tat. 7 Denn aus vielen Besessenen fuhren unter lautem Geschrei die unreinen Geister aus; auch viele Lahme und Verkrüppelte wurden geheilt. 8 So herrschte große Freude in jener Stadt. 9 Ein Mann namens Simon hatte schon länger in der Stadt Zauberei getrieben und das Volk von Samarien in Staunen versetzt; er gab sich als etwas Großes aus. 10 Alle achteten auf ihn, Klein und Groß, und sie sagten: Dieser ist die Kraft Gottes, die man die Große nennt. 11 Sie achteten aber deshalb auf ihn, weil er sie lange Zeit durch Zaubereien in Staunen versetzt hatte. 12 Als sie jedoch dem Philippus Glauben schenkten, der das Evangelium vom Reich Gottes und vom Namen Jesu Christi verkündete, ließen sie sich taufen, Männer und Frauen. 13 Auch Simon wurde gläubig, ließ sich taufen und schloss sich dem Philippus an; und als er die großen Zeichen und Machttaten sah, geriet er außer sich vor Staunen.

Petrus und Johannes in Samaria

14 Als die Apostel in Jerusalem hörten, dass Samarien das Wort Gottes angenommen hatte, schickten sie Petrus und Johannes dorthin. 15 Diese zogen hinab und beteten für sie, dass sie den Heiligen Geist empfingen. 16 Denn er war noch auf keinen von ihnen herabgekommen; sie waren nur getauft auf den Namen Jesu, des Herrn. 17 Dann legten sie ihnen die Hände auf und sie empfingen den Heiligen Geist. 18 Als Simon sah, dass durch die Handauflegung der Apostel der Geist verliehen wird, brachte er ihnen Geld 19 und sagte: Gebt auch mir diese Vollmacht, damit jeder, dem ich die Hände auflege, den Heiligen Geist empfängt! 20 Petrus aber sagte zu ihm: Dein Silber fahre mit dir ins Verderben, wenn du meinst, die Gabe Gottes lasse sich für Geld kaufen. 21 Du hast weder einen Anteil daran noch ein Recht darauf, denn dein Herz ist nicht aufrichtig vor Gott. 22 Wende dich von deiner Bosheit ab und bitte den Herrn, dass dir das Ansinnen deines Herzens vergeben werde! 23 Denn ich sehe dich voll bitterer Galle und in Unrecht verstrickt. 24 Da antwortete Simon: Betet ihr für mich zum Herrn, damit mich nichts von dem trifft, was ihr gesagt habt! 25 Nachdem sie so das Wort des Herrn bezeugt und verkündet hatten, machten sie sich auf den Weg zurück nach Jerusalem und verkündeten in vielen Dörfern der Samariter das Evangelium.

Die Taufe des Äthiopiers

26 Ein Engel des Herrn sagte zu Philippus: Steh auf und geh nach Süden auf der Straße, die von Jerusalem nach Gaza hinabführt! Sie führt durch eine einsame Gegend. 27 Und er stand auf und ging. Und siehe, da war ein Äthiopier, ein Kämmerer, Hofbeamter der Kandake, der Königin der Äthiopier, der über ihrer ganzen Schatzkammer stand. Dieser war gekommen, um in Jerusalem anzubeten,* 28 und fuhr jetzt heimwärts. Er saß auf seinem Wagen und las den Propheten Jesaja. 29 Und der Geist sagte zu Philippus: Geh und folge diesem Wagen! 30 Philippus lief hin und hörte ihn den Propheten Jesaja lesen. Da sagte er: Verstehst du auch, was du liest? 31 Jener antwortete: Wie könnte ich es, wenn mich niemand anleitet? Und er bat den Philippus, einzusteigen und neben ihm Platz zu nehmen. 32 Der Abschnitt der Schrift, den er las, lautete: Wie ein Schaf wurde er zum Schlachten geführt; / und wie ein Lamm, das verstummt, / wenn man es schert, / so tat er seinen Mund nicht auf. 33 In der Erniedrigung wurde seine Verurteilung aufgehoben. / Seine Nachkommen, wer wird von ihnen berichten? / Denn sein Leben wurde von der Erde fortgenommen. 34 Der Kämmerer wandte sich an Philippus und sagte: Ich bitte dich, von wem sagt der Prophet das? Von sich selbst oder von einem anderen? 35 Da tat Philippus seinen Mund auf und, ausgehend von diesem Schriftwort, verkündete er ihm das Evangelium von Jesus. 36 Als sie nun weiterzogen, kamen sie zu einer Wasserstelle. Da sagte der Kämmerer: Siehe, hier ist Wasser. Was steht meiner Taufe noch im Weg?* 38 Er ließ den Wagen halten und beide, Philippus und der Kämmerer, stiegen in das Wasser hinab und er taufte ihn. 39 Als sie aber aus dem Wasser stiegen, entrückte der Geist des Herrn den Philippus. Der Kämmerer sah ihn nicht mehr und er zog voll Freude auf seinem Weg weiter. 40 Den Philippus aber sah man in Aschdod wieder. Und er wanderte durch alle Städte und verkündete das Evangelium, bis er nach Cäsarea kam.

Новий Переклад Українською

Гоніння Церкви

1 Савл же схвалював це вбивство. Того дня почалося велике гоніння проти церкви в Єрусалимі, і всі, окрім апостолів, були розсіяні по Юдеї та Самарії. 2 Благочестиві люди поховали Стефана й гірко оплакали його. 3 Савл же руйнував церкву: він заходив до осель, виволікав чоловіків та жінок та кидав їх у в’язницю.

Филип проповідує в Самарії

4 А тим часом ті, що були розсіяні, проповідували слово Доброї Звістки всюди, де вони проходили. 5 Филип прийшов до одного міста Самарії та проповідував там Христа. 6 Безліч народу уважно слухало, що казав Филип, та бачило знамення, які він робив: 7 з багатьох одержимих нечисті духи виходили з гучним криком, і багато паралізованих та калік отримали зцілення. 8 І велика радість охопила все місто. 9 А був у тому місті один чоловік, на ім’я Симон, який, займаючись чаклунством, дивував усіх мешканців Самарії, видаючи себе за когось великого. 10 Усі люди, від малого до великого, уважно слухали його, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, яка зветься Великою». 11 Вони були уважні до нього, бо вже довгий час він дивував їх своїм чаклунством. 12 Але коли жителі повірили Филипові, який проповідував Добру Звістку Царства Божого та ім’я Ісуса Христа, то чоловіки й жінки були охрещені. 13 Навіть Симон повірив та був охрещений. Він постійно тримався Филипа, дивуючись великим чудесам та знаменням, які відбувалися. 14 Коли апостоли в Єрусалимі почули, що в Самарії прийняли Слово Боже, то надіслали до них Петра та Івана. 15 Ці, прийшовши, помолилися за них, щоб вони отримали Святого Духа. 16 Бо Дух Святий ще не зійшов на жодного з них, вони були охрещені тільки в ім’я Господа Ісуса. 17 Потім Петро та Іван поклали на них руки, і вони отримали Святого Духа. 18 Коли Симон побачив, що через покладання рук апостолів дається Дух, то приніс їм гроші, 19 кажучи: ―Дайте й мені таку силу, щоб усі, на кого я покладу руки, отримували Святого Духа. 20 Але Петро відповів: ―Нехай твоє срібло згине разом із тобою, якщо ти припустив, що дар Божий можливо придбати за гроші. 21 У тебе немає ні частки, ні спадщини в цій справі, бо твоє серце не праве перед Богом. 22 Отже, покайся в цьому злі та молись Господеві, може, Він простить задум твого серця. 23 Бо я бачу, що ти наповнений гіркотою та пов’язаний неправдою. 24 Симон відповів: ―Помоліться Господу за мене, щоб нічого з того, що ви сказали, не сталося зі мною. 25 Петро та Іван свідчили й звіщали там Слово Господнє. Потім вони повернулися до Єрусалима, проповідуючи Добру Звістку в багатьох самарянських селах.

Филип та ефіопський вельможа

26 Ангел Господа сказав Филипові: «Підведися та йди на південь, на дорогу, що веде з Єрусалима до Гази через пустелю!» 27 Филип встав та пішов. І ось один ефіопський євнух, високий чиновник та наглядач усієї скарбниці ефіопської цариці Кандаке, який прийшов до Єрусалима поклонитися, 28 тепер повертався додому. Він сидів у своїй колісниці та читав пророка Ісаю. 29 Дух сказав Филипові: «Підійди до цієї колісниці та тримайся біля неї». 30 Филип побіг до колісниці та почув, що євнух читає пророка Ісаю. Він запитав: ―Ти розумієш, що читаєш? 31 Той відповів: ―Як же мені зрозуміти, якщо ніхто не навчає? І запросив Филипа піднятися та сісти поряд із ним. 32 А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на забій, повели Його; і як ягня безголосе перед тими, хто стриже його, так і Він не відкрив Своїх уст. 33 Його було принижено та позбавлено справедливого суду. І хто зможе говорити про Його нащадків? Бо життя Його забирається від землі».* 34 Євнух запитав Филипа: ―Благаю, скажи мені, про кого говорить пророк? Про себе чи про когось іншого? 35 Тоді Филип, почавши від цього Писання, розповів йому Добру Звістку про Ісуса. 36 Тим часом, їдучи дорогою, вони наблизилися до води, і євнух промовив: ―Ось вода! Що мені заважає бути охрещеним? 37 Филип сказав: ―Якщо віриш усім твоїм серцем, то можна. Євнух відповів: ―Я вірю, що Ісус Христос – Син Божий.* 38 Він наказав зупинити колісницю. Вони обидва – Филип та євнух – зайшли у воду, і Филип охрестив його. 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господа забрав Филипа, і євнух його більше не бачив. Радіючи, він продовжив свою дорогу. 40 Филип же опинився в Азоті й, проходячи через усі міста, проповідував Добру Звістку, поки не дійшов до Кесарії.

Apostelgeschichte 8 | Einheitsübersetzung 2016 Новий Переклад Українською